?

Log in

Previous Entry | Next Entry

Склад екіпажу
Якось уже історично складається, що практично на найголовніших лижних вилазках з усіх моїх знайомих та друзів, які люблять зимовий відпочинок, беззаперечно присутні чотири особи: мій співробітник та цілорічний турист Михайло, моя колєжанка Свєта, Свєтин брат та Михайлів друг Влодик і я. Тому для мене не стало відкриттям, що коли у нас на роботі постало питання про поїздку і люди почали визначатися хто їде та хто не їде, повторилася минулорічна ситуація – до завершення сезону дожила лише наша незмінна «четвірка».

Засіб добирання та дорога
Було вирішено їхати Влодиковою машиною «Фольксвагеном Пассат» – по-перше, це було зумовлено нашої «кількістю» (якби народу було більше, то, безперечно, ми б поїхали поїздом), а по-друге, так склалися обставини стосовно роботи.
Стартувати зі Львова ми збиралися о 3:00 ночі, проте через збори та заправку ми виїхали о 3:40. О 5-тій годині ми були вже у Франківську; після Франека на одній заправці ми зупинилися на туалет, каву з автомата та на перші 100 грам – треба ж було «відкрити канали» ;-). Перед 6-тою – Яремча, зупинка на водоспаді (де ми зустріли сонце та витратили трохи часу на фотографування на фоні самотніх скель та абсолютно пустому мості), а о 7:20 із запасом у 40 хвилин ми благополучно прибули до пункту призначення – Ясині.
Порадувала абсолютно незавантажена нічна траса – здавалося, що крім нас і кількох «тірів» у сторону Закарпаття ніхто не поспішав.
«Бобік» нагору до Драгобрату мав нас чекати о 8:00, тому прийшлося зателефонувати господарям готелю, де ми мали зупинитися, та повідомити їх, що ми вже на місці. Після 20 хв. чекання за нами нарешті приїхали, показали місце паркування, допомогли перевантажити речі в «уазик», після чого нас чекав підйом в урочище Драгобрат.

254.29 КБ



Готель
Приватний готель «Ялинка», де ми мали поселитися, знаходиться в 100 м від головного біднівського підйомника, практично в центрі відносно інших приватних осель та підйомників. Найближчі «сусіди» – це респектабельний міні-готель «Кушавель» (одразу на кілька метрів нижче від «Ялинки») та «Шовкова косиця» (десь 50 м через місток), біля якої знаходиться мульти-ліфт для початківців. Ще варто додати, що трохи вище від нашого готелю знаходилася наша улюблена «Колиба», де ми зазвичай обідаємо та звідки бере початок тарілочний витяг.
Умови проживання нас приємно здивували гостинністю обслуговуючого персоналу – всі без винятку (економка, дівчата-барменші, банщик, водій і т.п.) дуже люб’язні та, очевидно, добре засвоїли основи маркетингу – посмішка і доброзичливість тут було правилом.
Загалом готель розрахований на 23 людини; на першому поверсі знаходяться прокат спорядження, скі-депо та сауна, на другому – хол з більярдом, санвузол, їдальня-бар та наш 4-місний номер, на третьому поверсі – решта номерів. Готель якийсь затишний – немає відчуття прохідного двору, як то буває в інших оселях, вночі ніхто не шумів, не хлопав дверима. Спочатку якось аж дивно було ;-).
Я & company поселилися в 4-місному номері без вигод – номер загалом виявився середнім за розмірами, з двома тумбочками та телевізором на підставці. Постіль чистенька, рушнички на ліжках – все як має бути.

Харчування
Була приємно здивована, коли за вечерею виявилося, що в «Ялинці» таки дійсно добре готують: курячий бульйон на перше, картопля пюре з куркою та салатом на друге плюс компот. На сніданок нас чекала домашня ковбаска з макаронами і салатом та шматок домашнього кекса. Сподобалось ;-)
173.22 КБ

Сауна
До сауни цієї хати (100 грн за годину) ходять відпочиваючі з інших баз – моя компанія це помітила, коли ми прийшли її замовляти; в пам’яті моїх друзів всплили уривки, коли вони, живучи в Звонаря, ходили саме і цю сауну паритися. Простині нам принесли, душ виявився нормальним, порадував маленький басейн з холодною водою. Ну а баню нам банщик Петро натопив таку, що коли ми туди вперше зайшли, нам мало очі не повилазили – температура градісів певне 120 С стояла. Прийшлося трохи повипускати тепла ;-).

Катання день 1-й
Перший день, незважаючи на оптимістичний ранок, таки видався паскудним – сонце остаточно зайшло за хмари, за вікном -3,-4 С, вітер при підйомі нагору просто пронизував наскрізь. Сніговий покрив взагалі заслуговує на окреме речення – це не сніг був, це суміш снігу з льодом, як каже irishhighlander, «бетончик», на якому без хорошого спорядження та навиків важко втриматися. Народ періодично падав, причому левова частка цих падінь була просто від ковзкої поверхні.
Двоє мужчин з Рівного підбили мене і Свєту спуститися трасою ліворуч від ВІЛівського підйомника – траса виявилася дійсно цікавішою, аніж простий карвінг по якому переважно тут спускаються, і за хорошої погоди тут є місця, на яких можна отримати адреналін. Особливо мені сподобалася «труба» та кілька «трамплінчиків», звідки виїжджаєш просто до «Курятні». Але не тоді, коли тут «бетон». Наскільки мої лижі міцно тримаються на льоді, в окремих місцях треба було бути дуже обережним. Початківцям я б взагалі не радила туди лізти – трохи небезпечно.
149.21 КБ
Після вдалого спуску по достатньо важкій ділянці я осміліла і на деякий момент забула про обережність – лижі нормально трималися на горі, чого хвилюватися…Тому й не змогла адекватно зреагувати в один момент та скинути швидкість, в результаті чого впала на ліву руку та проорала метрів з 5 своїм плечем траншею в тому «бетоні». Першу хвилину я думала, що мені прийшов піздец – рухатися я не могла, думала, що вивихнула плече, в руках так і залишилися палки, на ногах лижі, які дивом не відщепнулися, описавши перед падінням дугу в 180 градусів. Ще через хвилину до мене почало доходити, чого я, собствєнно, лежу в такой позє – всьо решта, кажись, ціле і неушкоджене. Зі скрипом я встала, спробувала поворушити лівою рукою, заспокоїлась і кинулася наздоганяти Свєту. Потім ввечері Влодик критичним оком спортсмена оглянув моє бідолашне плече, помасажував ділянку, на яку прийшовся удар та зробив висновок, що мені ще дуже і дуже повезло – так як я летіла та «приземлилася», я могла запросто і вивихнути плече, і руку, і зламати ключицю. Мабуть, я таки дійсно щасливчик, але скажу одне – спати я тепер можу тільки на одному боці та одягаюся зі зубним скрипом, бо боляче. На останок додам, що наш Михайло того дня теж не зміг вчасно загальмувати; вже під самим тарілочним підйомником він, гальмуючи, влетів у чергу та збив з ніг 100 кілограмового мужчину, який придавив Миху грудну клітку (тепер Михайло як і я, ходить і скаржиться на біль).
Словом, траса в той день була явно «жестока» – падіння, синці, крупиці снігу в морду і т.п. Тому треба було трохи перепочити – ми спустилися до Пашиного тарілочного бугеля та розмістилися на обід у «Колибі».
217.25 КБ
Закінчивши трапезу та підкріпившись шашличком, ми й не помітили, що надворі почав падати крупицями сніг і стало холодніше. Одноголосно було вирішено йти в номер та лягти перепочити – від гріха подалі ;-).


Катання день 2-й
Ранок, як і попереднього дня, виявився сонячним, і, на превелику радість, погода дійсно не підкачала – сонце палило вже від самого ранку. Спустившись кілька разів для початку та розім’явшись, ми дісталися до верхньої станції «Допельмеєра» та полізли на Стіг. Під час пішого ходу із спорядженням на плечах я для себе зробила висновок, що кудись лізти з моїми «Фішерами» – це труба повна; вони важать ще більше, ніж Свєтині спортивні «Росіньйоли». Підкоривши Стіг, ми тривалий час насолоджувалися краєвидами, які відкривалися з гори на Жандарми, Близницю і т.п. та безперевно фотографувалися.
192.63 КБ

243.99 КБ

249.48 КБ

153.47 КБ

249.80 КБ

216.11 КБ

187.09 КБ

Решта дня пройшла у суцільній насолоді – сонце, тепло, піддатливий сніг, який розлітався під лижами, повороти круті та не дуже, швидкість, кайф, дві баночки «Ред Булла», які ми перехилили навпіл зі Свєтою, перепочинок на верхній станції з панорамою на Говерлу та Петрос, спілкування, чай з карпатським бальзамом – ох, сказка!
334.16 КБ

341.29 КБ


Скієряни
Приїхавши цього разу на Драг, я наперед знала, що на горі, біля підйомників чи ще де-небудь обов’язково зустріну когось з постійних відвідувачів форуму SKIER (www.skier.com.ua) – всеукраїнського форуму любителів гірськолижного відпочинку. Знаючи, що скієрян на ці вихідні передбачалося прибути 2 автобуси з Києва, я кинула повідомлення на сайт з своїми «опознаватєльнимі знакамі» (які проявлялися у кольорах моєї куртки, лиж та черевиків).
250.86 КБ
Результат не заставив себе довго чекати – вже в перший день мене почали гукати біля підйомника, на горі, в черзі ;-). Чим мені сподобалися скієряни, так це відкритістю – всі абсолютно без комплексів, веселі, дружелюбні, пригощають, запрошують до столу, на вечірню дискотеку, на день народження – ну атас; фактично бачать тебе вперше, могли б взагалі мимо пройти, тим більше, що я на форумі сиджу всього лише з грудня і порівняно з ними малолітка ;-).
Величезний респект всім тим, хто мене впізнав, кого бачила, а також кого не вдалося побачити та познайомитися – ви класні і я вас люблю! :-)

Нотатки на завершення
Дорога туди зайняла 3,5 години (була зупинка на водоспаді в Яремчі), назад – 3 години; реально без довгих зупинок можна заїхати зі Львова до Ясині за 3 години при швидкості 90-100 км/год. Спідометр Влодикової машини з похибкою через розмір дисків на його колесах показав відстань 250 км – від Львова до Ясині. Якщо зупинятися в дорозі на вечерю, це краще зробити в колибі, що розташовані по ліву сторону траси одразу за Галичем – там смачно готують, недорого, швидко приносять замовлення (провірена точка).
В Яблуниці, як вказано у проспектах та на Інтернет-сайтах є кілька витягів – всіх їх можна побачити з траси; гірки переважно невисокі та нескладні (на зразок «Політехніку» та ФМІ у Славську) – ідеальний варіант для початківців.
Незважаючи на важкий стан траси в перший день катання, я не залишила ні однієї подряпини на «підошві» – очевидно, все-таки якісь навики є, не повний же олух ;-). Трохи стесалися краї кріплень та канти, але це такі дрібниці, на які не вартує навіть звертати увагу.
Драгобрат залишився камерним курортом – приїжджаєш туди і відчуваєш, що ти тут свій; кожне друге лице тобі чимось знайоме, а як ні, то, повірте, стане знайомим; тут можна зустріти людей, яких вже й не сподівався побачити чи почути. Неймовірно, але факт: одна гора, а можливостей, варіантів, маршрутів спуску – сила-силенна. І постійно цікаво. Сніговий покрив лежить з листопада до середини травня – такого немає ні на одному українському гірськолижному курорті. Відпочиваючі, лижники, бордери, бармени, бугельщики до тебе доброзичливо ставляться. Немає того тупого хизування лижними костюмами, лижами, дошками, автомобілями – тут основний твій коник – це твоє вміння вправно їздити та вдосконалюватися. А вдосконалитися тобі допоможуть навіть зовсім незнайомі люди; підкажуть, допоможуть, руку в разі чого простягнуть. Драгобрат – це атмосфера, якої немає, я переконана, ні на будь-якому іншому курорті в Україні. Це настрій, який не зіпсується навіть у 20-тихвилинному стоянні в черзі, бо тут повністю відсутні такі речі як хамство та рагулізм. І чим більше буде людей, які в пориві емоцій біля підйомників висказувалися, що, мовляв, я більше сюди не поїду, тим краще – більше місця залишиться для тих львів’ян, франківчан, киян, рівенчан, дніпропетровців, тернопольців, волинян та інших людей, які дійсно люблять цей курорт, урочище як одне з найкращих та найзагадковіших природних місць.
Все?
Ні, не все!
А краса то яка навколо! Свидовецький масив! Карпати!!!

Comments

( 23 comments — Leave a comment )
swietlik
Apr. 23rd, 2007 01:28 pm (UTC)
Класно, ми теж з Саньою скоро поїдемо:)
irishhighlander
Apr. 23rd, 2007 01:47 pm (UTC)
до речі, коли їдете? Щоб я рукавички віддати встиг :)
swietlik
Apr. 23rd, 2007 01:52 pm (UTC)
Десь 5-го, треба у Позднякова уточнити
irishhighlander
Apr. 23rd, 2007 01:55 pm (UTC)
А... я думав сьодні/завтра. Тоді встигну без проблем :) Якщо висохли після вчорашнього, то завтра певно. передзвоню, сконтактуємось :)
irishhighlander
Apr. 23rd, 2007 01:59 pm (UTC)
на "Адреналін" їдете?
swietlik
Apr. 23rd, 2007 02:03 pm (UTC)
Тіпа да, Саня їде знімати, а я за компанію. А взагалі, адреналін харить
irishhighlander
Apr. 23rd, 2007 02:10 pm (UTC)
От я й думаю. що можливо вже після нього поїду. Десь на 10-11.
joliem
Apr. 23rd, 2007 03:22 pm (UTC)
Буде видно по фінансах та можливості. Ну і компанії, звичайно ;-).
joliem
Apr. 23rd, 2007 03:53 pm (UTC)
Часом не на "Адреналін"? А малу Оленку теж берете? Бо, між іншим, саме наша преславута четвірка була минулого року вашими сусідами з 13-того номеру в готелі "У Звонаря"! ;-)
swietlik
Apr. 23rd, 2007 04:16 pm (UTC)
На адреналін. З малою. Помню:)
joliem
Apr. 23rd, 2007 04:24 pm (UTC)
Невже? Я пригадую лише, що ми з Саньою перекинулися кількома словами біля автобуса одразу по приїзді, потім біля хати, а потім біля підйомника. А ще ми трохи вночі шуміли і Саня до нас заходив попросити, аби наш Влодик так не ричав через вікно до наших знайомих, які витягували нас на дискотеку ;-).
loki2006
Apr. 23rd, 2007 01:28 pm (UTC)
супер!!! сподобався пост... а я такий "чайник", що мені тільки на Буковелі по синіх трасах їздити:((
irishhighlander
Apr. 23rd, 2007 01:48 pm (UTC)
головне - нібояцо :) це я, як чайник зі стажем кажу :))
joliem
Apr. 23rd, 2007 03:44 pm (UTC)
Запам"ятай, "чайник" - це не клеймо, це короткотерміновий стан :-). Із чайника може вирости непоганий любитель. Я, до прикладу, себе теж не вважаю професіоналом ;-). Я середнячок в своїй справі :-). Хоча завжди вірю, що поступово рухатимуся до вдосконалення - спорт це праця. Головне, працювати, працювати над собою ;-). І вірити в свої можливості ;-).
pussy_nata
Apr. 23rd, 2007 01:31 pm (UTC)
судячи по задоволеному обличчі на фото - все супер! і в твоїй любові до лиж тебе не може зупинити ніщо!
joliem
Apr. 23rd, 2007 03:33 pm (UTC)
Ну сподіваюся, що це дійсно так; хоча любов - це одне, а вміння любити те чи інше - це зовсім інше. Принамні у все, що ти робиш, треба вкладати працю. Інакше не буде результату. А на рахунок, що може мене зупинити - та погода може зупинити ;-), але погода, на щастя, така ж мінлива, як і жіночий настрій ;-).
schpop
Apr. 24th, 2007 06:47 am (UTC)
Єгееееееееееееееу...ми на закриття сезону пхнемо:)
joliem
Apr. 24th, 2007 12:25 pm (UTC)
На "Адреналін"? Бо я щось отак дивлюся і роблю висновки, що на закриття попре більшість моїх знайомих. А минулого року я теж була на закритті - тоді така класна забава була! Правда, жили в Звонаря, але загалом свята нам ніщо не зіпсувало! :-)

П.С. Може то мені поїхати? ;-)
(Anonymous)
Apr. 24th, 2007 01:57 pm (UTC)
А кіко платили за проживання???
joliem
Apr. 24th, 2007 02:18 pm (UTC)
В "Ялинці" ми платили по 100 грн з людини за добу (жили в 4-місному номері) з 2-разовим харчуванням. Сауна, як я вже писала, 100 грн за годину. Пиво в барі - 4 грн (0,5 л).
schpop
Apr. 24th, 2007 02:58 pm (UTC)
Їдь звичайно - ми ше там трохи пограємо з Капцями:)
joliem
Apr. 24th, 2007 03:02 pm (UTC)
Знаєш, а це ідея! Якщо тільки мені не стануть на дорозі робота та конфереції, які наближаються, то я постараюся вирватись! :-)
(Anonymous)
Jan. 9th, 2010 09:25 am (UTC)
Отличный отчет
Особенно понравилась фраза:
"я думала, що мені прийшов піздец" )))
Александр,Сумы
( 23 comments — Leave a comment )

Latest Month

May 2015
S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by Golly Kim